Чи важко бути мамою першокласника?

Не можна не погодитися з тим, що перший навчальний рік — найважчий не лише для малюка, який повинен відразу перейти з рангу дитсадівської дитини в першокласника, але і для його мами. Причому багато мам навіть бояться признатися в тому, що перший рік їм дався дуже важко. І це зрозуміло. Річ у тому, що коли вчилися ми, то і програма в школі, особливо в перших чотирьох класах, була помірно складною. Зате тепер справи йдуть трохи інакше.
З кожним роком учбовий процес навіть для малышей-школяров ускладнюється і ускладнюється. А це означає, що у дитини у декілька разів тепер більше уроків, факультативів, неймовірні домашні завдання, з якими іноді малюкові непросто впоратися самому. Звичайно, зрозуміло, що педагогічна мета — дати якомога більше знань дітям, щоб ним в майбутньому було легше вчитися і пізнавати навколишній світ. Безумовно, усі ми хочемо, щоб наші дітки були розумними і утвореними, але ж від вчення до муки усього лише один крок! І саме на крихкі плечі мами звалюється увесь тягар учбового процесу, саме мама в змозі прищепити дитині любов до уроків і до школи в цілому. А ось тепер можна представити як важко мамі, і питання: «Хто ж допоможе мамі»? залишається цілком актуальним.Можна без перебільшення сказати, що мами першокласників знову сідають за парту, причому як учні, разом зі своїми діточками. Навіть якщо впродовж дня мама працює і процесом виконання домашнього завдання керує інший член сім'ї, то перевірка домашнього завдання явно лягає на плечі мами.
Найбільше втомлюється мама саме від тієї напруги, яка супроводить привчання дитини до шкільного режиму, вироблення у дитини певних правил і поведінки і навчання. І малюка можна зрозуміти — зовсім нещодавно він був простою дитиною, відвідуючою дитячий сад, де можна було грати, скільки хочеш, відпочивати, скільки хочеш і нічого практично не робити! А, прийшовши в перший клас, малюк відчуває справжнісінький стрес і цей же стрес випробовує його мама, якій, між іншим, ще потрібно і постаратися погасити цей стрес і у себе і у своєї дитини.Навіть якщо на перший погляд, здається, що уроки дуже прості, але стежити за їх виконання іноді виявляється дуже складно. Це не просто стомлює маму, але і в деякій мірі дратує. Тим паче, що думка психологів така — найбільше стомлення рутинна ситуація, коли усі події повторюються день у день (це стосується перевірки домашнього завдання, вивчення матеріалу разом з дитиною). Відчуття ізольованості від суспільства знайоме багатьом мамам ще з часів декретної відпустки. Звичайно, можна припустити, що 6-7-ний дитина досить самостійна у своїх діях і вчинках, але ж цій самостійності ще потрібно навчити! І як тільки процес «навчення» позаду, мама може трохи розслабитися і відчути усю привабливість життя в компанії малюка-першокласника.
Для тих мам, які буквально вже у вересні отримають почесне звання «Мама першокласника» психологи дають декілька ділових і дуже корисних порад :
По-перше, батькам, а особливо мамі, слід налагодити контакт з вчителькою малюка. Налагодити контакт — це не підлещування педагога подарунками і коробками цукерок, а знаходження з нею «спільної мови». Необхідно відвідувати усі батьківські збори, виконувати рекомендації вчительки по виконанню домашніх завдань, надавати допомогу в прибиранні класу перед початком навчального року, не відмовлятися від проведення ремонтних робіт. Не буде зайвим і участь у святах, а також інших заходах класу. Під час навчального року слід почастіше цікавитися у учителя успіхами дитини, запитувати ради з навчання і виховання дитини. Не варто забувати, що частий контакт з учителем у багато полегшить навчання малюка і його якнайшвидшу адаптацію до школи. Та і мамі буде набагато простіший — адже усі учителі без виключення поважають і симпатизують чуйним і уважним мамам.
По-друге, привчати малюка до самостійності необхідно поступово, але послідовно і наполегливо. Дитина повинна звикнути до ранніх підйомів і раннього відходу до нічного сну. Уранішній розпорядок має бути найчіткішим, приміром, в 7.00 під'їм, в 7.10 — сніданок і так далі. Малюк під час трапези повинен самостійно стежити за часом. Причому постарайтеся зробити так, щоб після сніданку дитина не йшла застилати ліжко, а спочатку надівся (ліжко можна, в крайньому випадку, залишити не застеленій, а ось одягнутися і поїсти слід обов'язково). Не варто гніватися на дитину, якщо щось йде не по вашому плану, дитина у будь-якому випадку звикне і до розпорядку дня, і до певних обов'язків, але тільки це звикання буде поступовим. Адже зрозуміло, що 6-річного крихітки певна послідовність дій — складний і іноді не відразу здійснимий процес (маленький школяр явно захоче парі зайвих хвилин повалятися в ліжку або подовше посидіти за столом під час сніданку).
По-третє, під час виконання домашнього завдання в першу чергу слід зробити ті уроки, які були сьогодні навіть, попри те, що можливо ці уроки будуть ще через декілька днів. Річ у тому, що повторення свіжопройденого матеріалу дуже корисне, та і виконувати домашню роботу дитині буде набагато простіший і легший (адже вони сьогодні вже це проходили!). Зручність виконання того, що було пройдено ще і в тому, що у будь-якому випадку завдання буде виконано і вже через декілька днів до нього треба буде повернутися тільки заради повторення, але не для виконання. Як тільки виконані домашні завдання по сьогоднішніх предметах, можна переходити до виконання завдань по заданих на завтрашній день. Причому такому розпорядку виконання домашньої роботи необхідно слідувати постійно день у день — це буде 100-процентною гарантією хороших відміток у дитини в майбутньому.
По-четверте, надайте більше свободи і самостійності дитині під час виконання домашніх завдань. Безумовно, в першому класі роботи, заданої додому, багато і вона зовсім не відрізняється легкістю і простотою. Але це зовсім не означає, що мама або папа повинні сиднем висіти над малюком і контролювати кожне слово, ним написане або кожну лінію, намальовану дитячою рукою. Важливо просто стежити за виконанням, періодично заходячи в кімнату. Після виконання завдань слід поцікавитися у дитини, чи усе йому було зрозуміло. Річ у тому, що на перших порах учитель не даватиме дітям занадто складні і об'ємні завдання, тому і хвилюватися з приводу вивчення матеріалу самою дитиною не варто. Не примушуйте виконувати малюка завдання в занадто великому об'ємі. Якщо дитині задано накреслити декілька цифр, то не варто примушувати перевиконувати заданий «план».

По-п'яте, сьогодні учителі не дозволяють діточкам виконувати завдання відразу в чернетках, як в нашому дитинстві: це дуже сильно виснажує нервову систему дитини, та і до того ж займає надто багато часу. Можна сказати, що дитина виконує подвійне навантаження. Педагог повинен побачити те, як дитина робить завдання з першого разу, щоб надалі скоректувати помилки і навчити учня їх правильно, а головне, акуратно їх виправляти. Здійснювати помилки властиво усім, і дитина повинна уміти правильно до них відноситися. Не потрібно робити трагедії, якщо цифра виведена не зовсім рівно або буква написана неправильно. Дитина повинна бачити, в чому його помилка і повинен уміти її самостійно виправляти. Ні в якому разі не лайте малюка за помилки — він не повинен сприймати їх з деяким жахом або боязню, але в теж час повинен розуміти, що помилки все-таки бажано не здійснювати. Тим паче, що помилки дають можливість виробити в дитині такі риси особи, як правильна самооцінка і самокритичність.
По-шосте, обов'язково привчайте дитину не відволікатися під час виконання домашнього завдання. Він не повинен кожну хвилину бігати за склянкою води або сухарем, для цього поставте біля дитини невелике «перекушування» і обов'язково склянку соку або води. Виключите під час виконання уроків перегляд телевізора або прослуховування музики — це зайвий раз відволікатиме дитину, що в усіх випадках приведе до неповного засвоєння заданих додому уроків і здійснення граматичних помилок.
В-седьмых, в силах батьків привчити любов до уроків. Приміром, можна разом учити вірші або читати книжку. Багато батьків із задоволенням вивчають разом зі своїми юними школярами іноземні мови.
По восьме, дуже важливо правильно і розумно сприймати критику з боку вчительки. Ні в якому разі не варто ображатися на зроблені зауваження, краще наслідувати рекомендації викладача і намагатися виправляти те, на що особливо обертає педагог. Настій мами, особливо в перший рік навчання, має бути тільки оптимістичним. Річ у тому, що багато мам нарікають на те, що зауваження, зроблене на адресу дитини, відразу ж сприймається ними як у свою адресу. А відбувається це в першу чергу через занадто відповідальне відношення більшості матусь до процесу навчання і ототожнення дитини з собою. Тому важливо навчитися відділяти себе від свого малюка і ні в якому разі не винити себе за те, що дитина не розуміє математику або погано поводиться на уроках. Сприймати з повним спокоєм потрібно усе, і погано розказаний вірш і незадовільну оцінку на уроці. Діти не можуть бути повністю схожі на своїх батьків. І якщо мама або папа були відмінниками з першого класу, займали перші місця в усіх конкурсах, і вражали усіх учителів своєю зразковою поведінкою — це зовсім не означає, що дитина буде такою самою! Кожна людина, у тому числі дитина, індивідуальна, зі своїм характером, звичками і здібностями.
І наостанок хочеться додати: уроки уроками, але не забувайте виходити з малюком на вулицю, прогулюватися по парку і розповідати один одному під час таких прогулянок про минулий день. Причому, дорогі мами, не перекладайте прогулянку по свіжому повітрю з дитиною на інших родичів, вчините її удвох зі своїм юним учнем. Малюкові в цей складний і відповідальний період в його житті самота з мамою особливо потрібна.